-
Імплементація норм міжнародного медичного права в медичне законодавство України
01.12.2011 10:35

1.Нарис.

 

Медичне право є одним з небагатьох галузей права, яке пройшлов своєму розвитку нетиповий шлях--народившись міжнародним воно стало з часом національним.

Починаючи з часів, колі міжнародна спільнота намагаючись огородити мешканців-некомбатантів та поранених бійців почала розробляти та приймати відповідні конвенції і не закінчуючи, а лише продовжуючи часами сучасних конвенцій, таких як Декларація відносно медичної освіти, прийнята 39-ю Всесвітньою медичною асамблеєю на Ранчо Міраж (Іспанія, жовтень 1987 р.) та Положенням про медичне дослідження, "телемедицину" та медичну етику, прийнятим 44-ю Всесвітньою медичною асамблеюю в Марбеллі (Іспанія, вересень 1992 року) норми міжнародного медичного права постійно впливали на позитивний розвиток національного медичного законодавства різних країн, сьогодні на черзі України та її законодавство.

Саме рух суспільства по шляху прогресу породжує нові галузі прав, які сьогодні прийнято іменувати галузями четвертого покоління: інформаційне, страхове, спортивне, медичне та деякі інші, які зараз формуються. Розвиток науки та техніки, особливо в галузі медицини, біотехнологій та євгеніки, ставить перед суспільством проблему формування та розвитку медичного права, як самостійної галузі права, що має свій предмет, метод, систему, та саме головне, набір джерел»1.

Як відомо, в країнах колишнього СРСР медичне право як самостійна галузь права розвивається з 1984 року в працях професора Сергєєва Ю.Д., який є доктором медичних наук та заслуженим юристом, таким чином, ця галузь з самого початку була спільним дітищем юристів та медиків.

Медичне право виникло та первинно розвивалось як галузь міжнародного права. Шоста сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я (1953р.), дослідивши пропозицію уряду Бельгії про проведення досліджень, пов’язаних з міжнародним медичним правом та порівняльним законодавством в галузі охорони здоров’я, прийняла Резолюцію № 6.40. в якій запропонувала організувати дослідження проблем міжнародного медичного права. Попередня робота була проведена Виконкомом Всесвітньої організації охорони здоров’я, який запросив точки зору багатьох урядів, наукових, громадських організацій та приватних осіб про необхідність вивчення проблем міжнародного медичного права. Отримані відповіді свідчили про загальну зацікавленість в дослідження та розробці цієї проблеми.

47-а конференція Асоціації міжнародного права, яка проходила в Дубровнику (1956 р.) постановила заснувати Комітет з міжнародного медичного права, і рішенням Виконкому Асоціації від 26 жовтня 1956 року такий комітет було утворено, в ряді країн також виникли національні комітети. В Резолюції, прийнятій 47-ю Конференцією Асоціації міжнародного права, стверджувалось, що головна мета міжнародного медичного права полягає в підсиленні юридичних гарантій більш ефективної охорони жертв озброєних конфліктів, особливо по відношенню до покращення деяких положень Женевських конвенцій 1949 року.

Таким чином, як відмічає Михайлов В.С., головна увага зверталась на доволі вузьку галузь-допомогу жертвам війни, тому нову галузь можна було назвати міжнародним військово-медичним правом. В найбільш концентрованому виді такий погяд на міжнародне медичне право було викладено в доповіді Комітету з міжнародного медичного права на Гамбурзькій конференції Асоціації міжнародного права (1960 р.), де зазначалось: «Ця гілка міжнародного права всебічно розвивається на шляху до того, щоб зайняти значне місце в рамках міжнародного права війни»2.

В черговий раз питання про медичне право було поставлене в зв’язку з дебатами навкруги проблем медичної етики та деонтології на IV Міжнародній медико-правовій конференції в Празі в 1977 році. В доповідях на конференції була відзначена специфічність правових норм, які врегульовують діяльність медичних співробітників, що призвело до виступу з боку багатьох вчених-медиків та юристів з пропозицією про виокремлення правових питань медицини в самостійну галузь права—медичне право. На думку Маракушева А.А., Чікіна С.Я. та Кузнєцова В.К. враховуючи важливість медичної етики та медичної деонтології, як особливої професійної категорії, а також виникнення гострих морально-етичних та юридичних питань в галузі медицини та медичних досліджень, особливо в трансплантації непарних органів, евтаназії та інших проблем, слід підтримати пропозицію вчених про створення спеціальної галузі права—медичного права3.

На думку Михайлова В.С., існує велика група міжнародно-правових норм, що регулює специфічну галузь міжнародних відносин,--відносини між суб’єктами міжнародного права з питань охорони здоров’я людей (як в мирний так і в воєнний час). Сукупність цих норм, на думку вченого, і складає міжнародне медичне право, яке є частиною, галуззю загального міжнародного права. Коло питань міжнародного медичного права, на думку вченого, надзвичайно широкий. Воно охоплює проблеми як мирного так і військового часу.

Деякі питання охорони здоров’я вже отримали конвенційне закріплення, в деяких випадках, доволі деталізоване (боротьба з особливо небезпечними хворобами, контроль над наркотичними речовинами). Разом з тим є проблеми, які отримали певні нормативні основи, сформульовані в статутах ООН та ВООЗ. Але поставлені в самій загальній формі; вони вимагають більш детальної та повної розробки конвенційного характеру. До них відносять такі багатопланові питання: охорона материнства та дитинства, контроль над якістю продуктів харчування, фармацевтичних препаратів, тощо»4.

В той же час, інший автор, Є.В. Гусева вважає, що право людини на здоров’я може розглядатись як частина галузі міжнародного права—захисту прав людини. Однак, зазначає автор, велика група норм, які врегульовують співробітництво держав в галузі охорони здоров’я та медицини, може бути віднесена до такої галузі міжнародного права, як міжнародне співробітництво по спеціальним питанням. В цей час, вказує Гусева Є.В., співробітництво в сфері міжнародної охорони здоров’я регулюється великою кількістю міжнародних конвенцій, багатосторонніх та двосторонніх угод. Ці норми можливо об’єднати , інтегрувати в одну цілісну правову спільноту, під якою розуміється міжнародне медичне право. Ствердження міжнародного медичного права як комплексної галузі міжнародного права—крок вперед в боротьбі за право людини, це дає більше можливостей для розвитку та наповнення конкретним змістом поняття одного з основних прав людини—права на здоров’я5.

В сфері міжнародного медичного права реалізуються як загальні принципи міжнародного права (мирне співіснування, невтручання у внутрішні справи суверенної держави, тощо) так і спеціалізовані , до числа яких В.С. Михайлов відніс наступні:

1.Право на здоров’я—одне з основних прав людини.

2.Досягнення будь-якої держави в сфері покращення охорони доров’я являють собою цінність для всіх держав та народів Землі.

3.Турбота про стан здоров’я населення в кожній державі лягає на уряди цих держав

4.Боротьба з розповсюдженням хвороб є обов’язком всіх держав в світі.

5.Неприпустимість здійснення будь-яких злочинних біологічних та медичних експериментів на людині.

6.Лікар має право та зобов’язаний зберігати медичну таємницю, яка має поважатись законом та окремими громадянами.

7.Здоров’я матері та дитини є фактором першоступеневої важливості.

Історія розвитку міжнародно-правових норм в сфері охорони здоров’я включає кілька етапів.

Першими правовими нормами, спрямованими на охорону здоров’я людей, були норми внутрішньодержавного права, пов’язаними з намаганнями поставити перепону на шляху розповсюдження епідемій інфекційних хвороб. Міжнародно-праові норми з’явились пізніше, їх виникнення стало об’єктивною необхідністю, оскільки окремі держави були не в змозі вести ефективну боротьбу проти епідемій. В ті часи найбільш поширеним заходом була ізоляція. Поступово в європейських країнах стали утворюватись спеціальні санітарні органи, наприклад. В 1348 році у Венеції було створено санітарну раду, в 1448 році перетворену на Санітарне бюро, в 1485 році вже з’явився постійний магістрат охорони здоров’я, який отримав в 1504 році право карати на смерть осіб, які порушували встановлені правила карантину. На початку 20-го сторіччя в 1903 році в Парижі пройшла міжнародна санітарна конференція, яка прийняла принципове рішення про створення Міжнародного бюро громадської гігієни, потім була утворена Організація охорони здоров’я Ліги націй6.

Вже на ранніх етапах розвитку національного права такі пам’ятки феодального законодавства, як Устав князя Володимира Святославовича (X-XIвіки) та Руська Правда (IX-XI) містили норми, що відносяться до лікарняної діяльності, які в цілому відповідала за змістом та рівнем сучсаним на той момент розробкам в галузі норм, які врегульовували надання медичної допоомги в інших країнах7.

Скчасне міжнародне право розвивається, ще Лукашук І.І. відмічав, що "…В міжнародному праві з’явились нові галузі, які відповідають його новим функціям"8.

 

2.Шляхи імплементації.

 

Основними шляхами імплементації норм міжнародного медичного права в національне законодавство можливо визначити наступні:

  • "Прямий"--через обов’язкові до виконання рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я та Всесвітньої організації праці-організацій, повноправними членами яких є Україна;

  • Опосередкований-шляхом укладання та ратифікації міжнародних угод, які містять зобов’язання для країни в галузі забезпечення права на охорону здоров’я (Угода про надання медичної допомоги громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, 27 березня 1997 року-ратифікована із застереженнями 01.06.2000 року, Угода про співробітництво в галузі охорони здоров’я и медичних наук між Міністерством охорони здоров’я України та МОЗ Кітайської Народної Республіки, 31 жовтня 1992 року);

  • Доктринальний--через використання базових засадничих ідей та принципів, які розроблені або розробляються світовою спільнотою в галузі медичного права (Рекомендація № R(90)3 Комітету міністрів Ради Європи державам-учасникам відносно медичних дослідів на людині. 06 лютого 1990 року на 43-й нараді заступників міністрів);

  • Інституційний-через врахування напрацювань та рекомендацій міжнародних організацій в галузі медичного права, таких, як Всесвітня медична асоціація, Всесвітня Асоціація медичного права, тощо.

 

Таким чином, пропоную враховувати міжнародний досвід під час підготовки кожного нормативно-правового акту в галузі медичного права, для чого необхідно зробити наступне:

1.Організувати систематизацію норм міжнародного медичного права та переклад їх українською мовою.

2.Видати збірники норм міжнародного медичного права, які таким чином стануть доступними широким верствам професіоналів в галузі медичного права та простих громадян-кінцевих споживачів медичних послуг.

3.Організувати вивчення норм міжнародного медичного права, підготувавши та видавши підручники та змінивши відповідним чином навчальні програми в закладах юридичної освіти.

4.Делегувати українських фахівців в галузі медичного права до Всесвітніх асоціацій та організацій з міжнародного медичного права як представників країни-повноправного члена останніх.

 

1 Медицинское право. Учебное пособие. Беседкина Н.И., Дмитриев Ю.А., Иваева Э.А., Шленева Е.В.М.:2006, Издательство Элит, стор.3.

2 Михайлов В.С. История международного здравоохранительного права. Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1984. С.5,6.

3 Маракушев А.А., Чикин С.Я., Кузнецов В.К. Вопросы медицинского права//Здравоохранение Российской Федерации. 1978. № 2 С.14.

4 Медицинское право. Учебное пособие. Беседкина Н.И., Дмитриев Ю.А., Иваева Э.А., Шленева Е.В.М.:2006, Издательство Элит, стор.13-14.

5 Гусева Е.В. Международное медицинское право—комплексная отрасль международного права//В кн.: Актуальные вопросы советского права. Казань, 1985.

6 Фёдорова М.Ю. Медицинское право: Учеб.пособие для вузов.-М.:Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 2003. Стор.21.

7 Колоколов Г.Р., Косолапова Н.В., Никульникова О.В., Основы медицинского права. Курс лекций: учебное пособие для вузов.-М.: Издательство «Экзамен», 2005, стор.16.

8 Лукашук И.И. Международное право.Общая часть: учеб. Для студентов юрид.фак. и вузов/Изд.3-е, перераб. и доп.-М.: Волтерс Клувер, 2007.-432 с. Том.1. Общая часть, стор. IV

Баришніков М.Р., адвокат, партнер

 
Контакты:

Киев          Тель-Авив

Последние обновления